Руйнування дамб і легалізація російського бізнесу

У діях російського керівництва є чіткий причинно-наслідковий звʼязок. І щоб його зрозуміти, треба позбутися маячні про «погане здоровʼя Путіна» та «психічні хвороби його оточення». Там немає і натяку емпатії, але із прагматизмом все нормально. Припускаю, що ЗМІ не пояснюють дії російського керівництва лише тому, що не мають достатньо інформації для аналізу.

Просто зараз в Україні діє російський бізнес. Цей бізнес має прямі звʼязки з урядом Росії. Мало того — він навіть збільшує прибутки від кожного ураження систем водопостачання в Україні. Нижче факти, що перевіряються у відкритому доступі.

Запитання: що саме купують люди, коли немає води? Відповідь: питну воду та побутові системи очищення води! А тепер дивимось на стелажі супермаркетів. І дізнаємося, що мінімум третина ринку систем побутового очищення води належить компанії «Аквафор».  

На жаль про цей факт є тільки одна публікація. Журналіст почав з адреси розташування самого підприємства: Російська Федерація, місто Скт. Петербург, вулиця Піонєрская 27А.

Це правильно — така адреса є доказом, хай і непрямим, урядового даху підприємства. Вулиця Піонєрская — це т.зв. «петроградська сторона» — промислово-індустріальний район в центрі другої столиці Росії. Це колишні цехи заводу ім. Свердлова. Випадкових не афільованих з урядом РФ підприємств там бути не може навіть теоретично. Але щоб пояснити «чому не може», треба розписувати історію аж з 1919 року. Але це читати довго і не всім цікаво. І всі підуть простою перевіркою через пошуковики. А там, на перший погляд, нічого цікавого.

Офіційним засновником ТОВ «Аквафор» є громадянин США Джозеф Шмідт

Інформації, як для мільярдера, про нього не просто мало — її обмаль! Але навіть те, що є про нього у відкритому доступі — вкрай цікаве.

Народився у 1957 році у Ленінграді (тепер Скт. Петербург). У 1979 році закінчив Ленінградський технологічний інститут. Того ж року емігрував. Далі красива історія «успіху». Про «успіх» ближче до вечора. А я зупинюсь на цих двох (1957-1979), ключових роках його життя.

Точних дат закінчення інституту та еміграції ніде не наведено — тільки 1979 рік. Але таки маємо кілька цікавих фактів:

Школи у тогочасному СРСР були десятирічні — одинадцятирічне навчання введене лише 1987 році. Це означає, що Йосип (не «Джозеф»!) Шмідт закінчив школу у віці 17 років. І тоді ж вступив до інституту. 

Чому це важливо? А тому, що у СРСР всі здорові чоловіки 18-27 років призивалися на службу до Радянської армії. Відстрочка від призову давалася по здоровʼю, якщо на утриманні є діти або родичі-інваліди. Нічим з цього Шмідт, припускаю, не обтяжувався. Тому пішов навчатися, а не працювати.

Йдемо далі 

Йосип Шмідт 1957 року народження. Закінчив вищий навчальний заклад у 1979 році. Тобто у віці 22 років. Після чого його чомусь не забрали в армію. Тут варіанти два: військова кафедра, що надала йому статус офіцеру запасу, хвороба, що не дозволяла служити або сімейні обставини.

Сімейні обставини виключаємо, бо не випустили б в еміграцію. 

Тепер про вищий навчальний заклад, який Йосип Шмідт закінчив. 

Це «Ленінградський Ордена Жовтневої Революції та Ордена Трудового Червоного Прапору технологічний інститут імені Лєнсовєта». Він тоді мав такі факультети: 

1. Хімічної технології неорганічних речовин та матеріалів; 

2. Тонкого органічного й мікробіологічного синтезу;  

3. Інженерно-кібернетичний;  

4. Технології органічного синтезу й полімерних матеріалів. 

А от «менеджерів» та «економістів», як зараз, він тоді ще не готував. А ще він був основним постачальником фахівців для оборонної промисловості СРСР. Тому сам факт закінчення цього вишу у 1979 році категорично виключав еміграцію будь-куди. Тим більше до США.

У виправно-трудовий заклад за статтю «ізмєна родінє» — легко. Вперед ногами на лютеранський цвинтар Ленінграду або до крематорію — ще простіше. А от до Сполучених Штатів після такого ВНЗ якось малоймовірно. Але йому вдалося. Ну, поталанило. Буває. Не заморочуємось.

Продовжимо біографію

Так вже сталося, що за рік після еміграції до США, у 1980 році він запустив бізнес. А саме: «Electrophor Inc». І тут перше неспівпадіння по датах.

Реєстраційний номер цієї компанії у США 1431869. Але чомусь вона має аж дві дати заснування. За однією перша дата її реєстрації 1 січня 1970 року. Тобто, компанію створено за девʼять років до появи засновника. 

Є ще одна компанія, яку зареєстровано аж 20 березня 1990 року. У неї такий самий номер 1431869.

А от компанії заснованої у 1980 році не знайдено. А якщо знайдеться — це буде вже третя «Electrophor Inc».

Але сам факт існування компанії, що виникла за девʼять років до еміграції «засновника» має якось пояснюватися. І ви розумієте, що це все у відкритому доступі перевіряється? Можна і глибше копнути, за бажанням. Нижче приведу версію біографії Йосипа Шмідта, яку він теж не заперечував:

«В 1990 году получил степень доктора философии. В 1984 г. занялся собственным бизнесом. В 1990 году учредил Electrophor Inc (с двумя партнерами)…»

А чому її податковий номер збігається із компанією, що заснована на 20 років раніше? Обидві існують. Тобто, це або одна компанія, або не він її фактичний засновник. Далі по біографії маємо:

«В 2003 году вернулся в Петербург. Женат, четверо детей. Факты: ООО «Аквафор» было создано в 1992 г. как подразделение Electrophor Inc. Лидер российского рынка бытовых фильтров для воды. По данным TNS Gallup, фильтрами «Аквафор» пользуются 21,7% семей, фильтрами «Барьер» — 19,1%. Оборот в 2009 году — около 1,4 млрд рублей (данные СПАРК) .»

Не знайшов я університет США де містер Шмідт здобув ступінь доктора філософії. Але не полишаю цих марних спроб. А от як сталося, що «Аквафор» він заснував у 1992 році у Скт.Петербурзі (Росія), а повернувся на «малу батьківщину» тільки у 2003 — теж не зрозумів. Або не він заснував, або заснував до повернення — через довірену особу. І 1984 рік «собствєнним бізнєсом» слабо підтверджений. Решта — про «лідера ринку Росії» та обороти у мільярдах — перевіряється. До речі! Патенти на всі розробки, які використовує «Аквафаор» належать саме росіянам.

І на завершення

Є у компанії «Аквафор» спічрайтер, що виконує обовʼязки заступника генерального директора підприємства. Йому ж доручають приймати нагороди від урядовців. Його імʼя Леонід Ліберман. В одному інтервʼю він сказав таке:

«АКВАФОР появился одновременно с возрожденным Санкт-Петербургом. В сентябре 1991-го город обрел свое историческое имя, а в январе 1992 года основатели АКВАФОР получили свидетельство о регистрации предприятия, тогда еще с печатью «Ленинград» и подписью председателя Комитета по внешним связям мэрии Санкт-Петербурга, В.В. Путина.» — поделился историческим фактом Леонид Либерман.

І далі: «Несколько лет назад мы с удивлением и гордостью обнаружили, что Президент держит компанию в поле зрения», — продолжил Леонид Либерман, — «В Лондоне вышла биографическая книга о президенте английского журналиста Криса Хатчинса, в которой АКВАФОР назван мировым лидером в области фильтрации и очистки воды. Со дня основания мы действительно ставили цель производить лучшую в мире продукцию для водоочистки».

Тепер про публікацію на яку Ліберман посилається. Але тут треба пояснити, хто такий Кріс Хатчинс. Пояснюю. Насправді їх двоє. Одного опишу просто: це такий британський Дмитро Гордон, що дожив до восьмого десятка років і став графоманом. Він в співавторстві з Олександром Коробко написав компліментарну книгу «Путін». З другим Хатчінсом значно простіше — він футболіст і не родич Хатчінса, згаданого раніше.

Цікаве інше. Книга про Путіна компліментарна — тому я і порівняв Хатчинса із Гордоном. Але саме тому і не може бути випадковою згадка Путіна про підприємство «Аквафор». Тим більше така згадка:

«…впервые в жизни, появились всемирно известные российские hi-tech компании, например, «Лаборатория Касперского» – четвертая в мире по величине фирма, занимающаяся компьютерной безопасностью, «ABBYY» – фирма, работающая в области оптического распознавания текста и «Аквафор» – мировой лидер в области фильтрации и очистки воды…», — сторінка 552 «Епілог», кому цікаво.

Я так розумію, що «Лабораторія Касперського» згадана з «Аквафором» — це та сама «антивірусна», яку у США названо шпигунською програмою? Тоді всі ці згадки у книзі «Путін» не є випадковими. 

P.S. або коротко, про «співавтора Хатчінса»

Сподіваюсь, ви читаєте це сидячі… Бо співавтором цього «бестселеру» є не футболіст Олександр Володимирович Коробко. Співавтором цього твору є «єдинорос», заступник губернатора Брянської області Росії, заступник секретаря партії «Єдіная Росія» з агітаційно-пропагандистської роботи Олександр Михайлович Коробко.

Таким чином, на девʼятий рік війни, в Україні лідером продажу побутових фільтрів очищення води є російська компанія «Аквафор». Її засновником є «громадянин США Джозеф Шмідт», що закінчив у 1979 році вищий навчальний заклад, який готував для СРСР і готує для РФ фахівців біохіміків для міноборони. «Аквафором» опікується особисто Володимир Путін, про що публічно каже заступник гендиректора ТОВ «Аквафор» Леонід Ліберман. А співавтором книжки про Путіна, де це все написано, є професійний російський пропагандист Олександр Коробко — віцегубернатор Брянської області, з якої 24 лютого 2022 року було вторгнення на Сумщину. 

І цій компанії належить третина ринку побутових фільтрів води в Україні! 

Юрій Колесников