Заступник голови «Укроборонпрому» та відомий журналіст служили у спецназі КДБ СРСР?.. (частина перша)

Цей текст почався із низки запитань, які накопичувалися протягом кількох місяців. Серед іншого: як сталося, що колишній офіцер Першого головного управління КДБ СРСР (надалі: ПГУ — розвідка КДБ) не мав жодних зауважень до факту появи журналіста Мустафи Найєма в «Укроборонпромі» на посаді керуючого активами? Або: як сталося, що співробітник ПГУ лобіював інтереси приватних компаній Мухаммада Халіда, що мають, м‘яко кажучи, неоднозначну репутацією?

Відповіді, які я отримав виглядають вкрай спірно. Але по-іншому не пов‘язуються між собою четверо непересічних людей. В цій історії, наприклад, лікар-альголог Савік Шустер — працює журналістом. При цьому він є найближчим зв‘язком Михайла Морозова. А він у минулому займався військово-технічною розвідкою у ПГУ КДБ СРСР. Зараз Морозов фактично керує «Укроборонпромом». Найближчим зв’язком Морозова і Шустера є пакистанський бізнесмен Мухаммад Умаір Халід. Той самий, що знищив двадцятирічне співробітництво між Генеральним директоратом озброєння та обладнання Ісламської Республіки Пакистан та «Укрспецекспортом», що є підрозділом «Укроборонпрому». І все це відбувалося в той час, коли журналіст Мустафа Найєм керував активами «Укроборонпрому». І щоб пояснити цей «дивний квартет», треба розповісти історію одного унікального підрозділу в структурі Комітету держбезпеки СРСР.

Розвідувально-диверсійна мережа КДБ СРСР

Років за двадцять до розвалу Радянського союзу, групі старших офіцерів КДБ спало на думку створити розвідувально-диверсійну мережу «Каскад». Унікальність її була у тому, що людина могла прослужити до пенсії і не здогадатися, що є частиною мережі. «Каскад» розгортався на території імовірного супротивника у загрозливий період. Окрім силових функцій — ліквідацій, розвідки та диверсій — каскадівці проводили масове вербування агентури серед місцевих. Фактично, на території супротивника, із його ж громадян, вони створювали армію терористів, диверсантів та саботажників.

Мережа «Каскад» поділялася на загони, які брали собі назви гірських масивів СРСР. Так в структурі КДБ УРСР було створено «Каскад-Карпати». А ще існували: «Каскад-Урал», «Каскад-Памір» та «Каскад-Кавказ». Підбір кадрів у підрозділи проводився відповідно території. Хіба що «Каскад-Карпати» та «Каскад-Кавказ» відрізнялися. У цих підрозділах можна було зустріти бійців з різних республік СРСР. Цікаво і те, що набір проводився незалежно від профілю управління, в якому працював офіцер та посади, яку він займав. Контррозвідник у «Каскаді» ставав диверсантом. Так само як і співробітник 9 управління (Служба охорони) КДБ. Лише три параметри вимагалися від кандидата: інтелект, фізпідготовка та авантюризм. Вони приводили офіцера КДБ на Курси удосконалення оперативного складу КДБ (КУОС) у містечку Балашиха під Москвою. Там, окрім спеціальної диверсійної підготовки, бійці вивчали мову країни-інтересу. Після закінчення курсів, офіцер повертався до місця постійної служби. І траплялося, що співробітник Донецького (наприклад) управління КДБ, раптово починав вивчати пушту або фарсі. А казах або киргиз («Каскад-Памір») раптово починав вчити японську. Людей підбирали у підрозділи за типажем.

Випробовували «Каскад» в Афганістані

Власне, «Каскад» і почав цю війну. 27 грудня 1979 року підрозділ ГРУ під кодовою назвою «Грім» та підрозділ КДБ «Зеніт» взяли штурмом палац президента Афганістану Хафізулли Аміна. Про ті події багато написано. Вважають, що там народилися «Вимпел» та «Альфа». Насправді ж «Зеніт» був зведеним підрозділом «Каскаду». А «Вимпел» став його ж підрозділом постійного штату.

«Каскад» маскувався під різними назвами. У свою останню ротацію — у 1990 році, загін «Каскад» мав назву «Омега». Завданням «Омеги» була евакуація родин найцінніших прихильників СРСР з місцевих. В першу чергу, евакуйовано родини тих, кого було скомпрометовано зв’язками із радянським контингентом. Тих, кого не вдавалося евакуювати — знищували або лишали у вигляді сплячої агентури.

Евакуйованих вивозили не лише до СРСР. Їх легалізували у Західній Європі, на Близькому та Середньому Сході. Все залежало від: походження, знання мов та фінансових можливостей родини та кураторів з розвідки КДБ. У 1990-91 роках вони вже були не безмежні. Для родин, що не мали можливості легалізувати себе за межами СРСР створювалися умови для комфортного проживання в Союзі. Так у світі з‘явилися цілі династії агентів «Каскаду», які надалі спливатимуть у цій історії.

А почнемо ми з особи імовірного куратора цієї мережі — Морозова Михайла Миколайовича, 18 серпня 1954 року народження, уродженця міста Донецьк, що обіймає посаду заступника директора Державного Концерну «Укроборонпром» з маркетингу та збуту. Михайло Морозов у період з 1978 до 1992 року працював у Першому головному управлінні КДБ УРСР. За наявними даними, паспорт громадянина України він отримав 28.12.1996 у Старокиївському РУ ГУ МВС України в м.Києві.

І перед тим, як розповісти про унікальну людину Михайла Морозова, ризикну опублікувати оцінку діяльності двох підконтрольних йому структур: Raviana Pakistan Private Limited (Пакистан) та Raviana Consultancy Limited (Кіпр). За дивним збігом обставин, ці підприємства пов’язані із людьми, що працювали у ПГУ КДБ та належать (або керуються) родинами, що свого часу підозрювалися у співпраці із «Каскадом». Поки ж приведу тут фотокопію документу, який передував розриву двадцятирічного контракту між «Укрспецекспортом» (підрозділ «Укроборонпрому») та Генеральним директоратом озброєння та обладнання Ісламської Республіки Пакистан.

(Частина друга )

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.